Чи справжня цінність людини в ідеальному образі тіла?

Отримавши багато коментарів до попередньої статті “Шлях від краси та моди через невдоволення власним тілом до розладів харчової поведінки”, вважаю за доцільне більш детальніше зупинитися на понятті “образ тіла”.

В сучасному світі завдяки засобам масової інформації та підтримці суспільства зовнішній вигляд наділений надзвичайним сенсом. Тіло людини стало не тільки ознакою здоров’я, а ще й успіху. Передивляючись модні журнали та соціальні мережі, складається враження, що все життя людини обертається навколо ідеї створення ідеального тіла.

Образ тіла – це наше суб’єктивне ставлення до свого тіла. Це поняття включає сприйняття, переконання, думки та почуття щодо свого зовнішнього вигляду, його значення, перш за все, для нас самих, а також для оточуючих. Образ тіла включає 4 складові, а саме, загальне задоволення своїм тілом, емоційні реакції та переконання щодо свого тіла, і звичайно, поведінку, яка пов’язана з образом тіла.

Сприйняття свого тіла може бути як позитивним, так і негативним. За даними різних джерел близько 90% жінок і 50% чоловіків незадоволені своїм зовнішнім виглядом. Люди з негативним образом тіла мають спотворене сприйняття розмірів і форми тіла та асоціюють їх із особистими невдачами, переконані, що тільки хтось інший може виглядати привабливо, а успішними можуть бути тільки люди з ідеальними формами. Для осіб із негативним сприйняттям свого зовнішнього вигляду притаманна тривога, невпевненість і комплекси щодо тіла, в якому вони почуваються некомфортно та незграбно. Варто зазначити, що люди з негативним сприйняттям свого тіла мають вищий рівень ризику розвитку розладів харчової поведінки, депресії, обсесивно-компульсивних розладів та соціальної ізоляції.

Суб’єктивне сприйняття свого тіла носить негативний характер у пацієнтів з розладами харчової поведінки. Часто саме цей факт є ініціальним щодо першої дієти чи запуском переїдання і, як наслідок, початком проблем з харчовою поведінкою. При розладах харчової поведінки обов’язково треба приділяти увагу негативному образу тіла пацієнта, як однієї з найважливіших складових, яка достатньо важко піддається корекції але її потребує. Хворі на нервову анорексію, не зважаючи на свою вагу, вважають своє тіло потворним і навіть, коли вага нижче фізіологічної норми, докладають всі зусилля для подальшого її зниження. При лікуванні розладів харчової поведінки корекція сприйняття образу тіла зазвичай потребує найбільше часу, адже фізичні симптоми зникають значно швидше, ніж змінюються думки та відчуття. Психотерапевтичне втручання має змінити уявлення людини, які суперечать її особистим поглядам на даний момент часу та йдуть в розріз із суспільною думкою, яка нав’язує свій ідеальний образ, підказує купу методів досягнення бажаного результату, та критикує і соромить від відмови це «купувати».

Надзвичайно вразливою категорією впливу засобів масової інформації щодо критеріїв успіху та досконалості є діти та підлітки. Вони в ранньому віці отримують рекомендації стосовно зовнішнього вигляду та його впливом на майбутні досягнення. Невідповідність нав’язаним нормам призводить до появи відчуття сорому та формування негативного образу тіла.
Згідно даним американського наукового дослідження, проведеного через опитування тисяча дев’ятсот дев’яносто трьох підлітків і дорослих людей у віці від 13 до 64 років, доведено, що середній вік, в якому люди почали соромитися свого тіла, становить 13-14 років. При цьому, багато підлітків від 13 до 17 років відповіли, що вперше відчували такий сором в 9 або 10 років. 60% опитаних вперше відчули сором через коментарі однокласників чи друзів з приводу їхнього тіла. Також найсильніший вплив за даними дослідження припадає і на засоби масової інформації. Серед інших причин сорому за власне тіло опитані називали перегляд фотографій (30%), порівняння себе з кимось із знайомих і примірка одягу (28%), а також 25% респондентів зізналися, що батьки сприяли виникненню у них відчуття сорому власного тіла.
Для запобігання змінювати уявлення людини, її думки та відчуття при психотерапевтичному втручанні та для запобігання розвитку розладів харчової поведінки, депресії, обсесивно-компульсивних розладів та соціальної ізоляції, ми маємо допомогти нашим дітям сприймати своє тіло без сорому. Розмовляючи про успіх і досягнення, не асоціювати це із зовнішнім виглядом. Акцентувати увагу, що фотографії в журналі відредаговані і навіть моделі не виглядають так ідеально у реальному житті. Обов’язково звертати увагу дітей на переваги тіла, а не на його недоліки, уникати прямих негативних оцінок та критики. Важливо навчити дитину позитивно відгукуватись про своє тіло, знати про зміни, яких зазнає тіло в різні періоди життя людини. І головне, разом із дитиною поміркувати над тим, в чому ж справжня цінність людини.
Не можу не підкреслити, що в профілактичних заходах щодо охорони психічного здоров’я, зокрема, в дитячому віці, одне із важливих місць займають засоби масової інформації та конструктивний професійний діалог замість тимчасового рейтингу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *