Старість – це найкраще, що чекає кожного з нас в майбутньому? Або старіння чи деменція?

У щоденному вжитку часто можна почути слово деменція стосовно людей старшого та похилого віку, яке не завжди вживається коректно та відповідає своєму значенню. Його вживають як з образливою метою, так і коли помічають порушення пам’яті, неуважність, розгубленість. Що ж насправді означає цей науковий термін?

Деменція – це синдром з хронічним та прогресуючим перебігом, при якому порушуються пам’ять, мислення, орієнтація, розуміння, обчислення, здатність до навчання, мова і судження, зорове сприйняття оточення.

Зазначені порушенням зазвичай супроводжуються (іноді передують) погіршенням емоційного контролю і соціальної поведінки. Поступово особа втрачає свої соціальні зв’язки та не може виконувати щоденну звичну для неї побутову діяльність.
Не має жодної родини, яка б не зіткнулася з даною проблемою. І не стільки з наявністю симптомів деменції, скільки з проблемами, що виникають внаслідок захворювання.

Психічні захворювання людей літнього віку, зокрема, деменція, є не тільки сферою моєї професійної чи наукової діяльності. Я завжди страждала, бачивши цих людей в психіатричних лікарнях поруч із пацієнтами з тяжкими психічними розладами. Людина, яка все своє усвідомлене життя віддала на розбудову кращого майбутнього суспільства, отримувала ліжко в місці несвободи, як заслужену нагороду держави. Дана ситуація і визначила напрямки моєї наукової діяльності і громадську позицію щодо літніх людей з вадами психічного здоров’я.

Знаю багатьох, які займаючи високу соціальну позицію або фантастичні фінансові можливості, мали і мають пацієнта з деменцією в родині, але ні перші, ні другі, нічого не зробили для забезпечення свого ж кращого майбутнього. Можновладці чомусь вважають, що вони ніколи не будуть старими, а про деменцію і взагалі не хочуть чути.

І все ж таки, хочу представити загальну коротку інформацію про це захворювання.

Загальними критеріями для діагностики деменції є погіршення пам’яті та мислення чи здатності до логічних міркувань. Погіршення пам’яті найбільш помітне при засвоєнні нової інформації, в більш важких випадках – порушення і відтворення раніше засвоєної. Погіршення мислення і здатності до логічних міркувань унеможливлює людині впоратися з завданнями з планування, а також порушується процес обробки інформації.

Існує 3 ступені вираженості погіршення пам’яті. При легкому ступені – втрата пам’яті виражена настільки, що це відчутно ускладнює повсякденну діяльність, хоча стан дозволяє пацієнтові незалежно жити. Порушено головним чином засвоєння нового матеріалу. Людина не може згадати куди поклала ту чи іншу річ, забуває про призначені зустрічі, не здатна утримати в пам’яті відомості, недавно повідомлені членами сім’ї. Помірна ступінь погіршення пам’яті – це вже серйозна перешкода для самостійного способу життя. Утримується тільки надзвичайно глибоко засвоєний або дуже знайомий матеріал. Людина не може згадати навіть основні відомості: де живе, чим займалася кілька годин тому, як звуть добре знайомих їй людей. Тяжка ступінь погіршення пам’яті – це повна втрата здатності утримувати нову інформацію. Зберігаються лише фрагменти раніше засвоєних знань. Людина не в змозі пізнати навіть близьких родичів.

Існують інші симптоми деменції, такі як, порушення орієнтації в часі і місці, що пов’язано зі зростаючою неможливістю запам’ятовувати інформацію і користуватися нею. Дезорієнтація в часі (рік, сезон, місяць, день) зазвичай настає на ранніх стадіях захворювання. Людина може, наприклад, плутати час прийому їжі чи мати намір відвідати знайомих людей, які вже давно померли.

Ушкодження церебральних центрів мови або ж їх провідних шляхів призводить до втрати здатності сприймати і розуміти мову або ж її продукувати (афазія). Дані розлади мови приймають форму труднощів розуміння при читанні і писанні.
Наступний симптом – це агнозія, означає втрату здатності впізнавати предмети, людей, звуки, форми або запахи. Патологія може проявлятися нездатністю розпізнавати частини тіла або знайомі обличчя, що призводить до переконання про те, що родичі є чужими і незнайомими людьми.

Депресія у осіб похилого віку є основним діагнозом для диференціальної діагностики з деменцією, проте обидві нозології цілком можуть співіснувати у одного пацієнта.

Моторне збудження, агресивність та патологічна наполегливість є дуже частим явищем у хворих на деменцію. Супроводжувати деменцію також можуть маячні стану. Йдеться про помилкові уявлення і переконання, що вважаються абсолютно вірними і переконливими. Людина переконана, що хтось робить у неї крадіжки, бреше та обманює її. Даний стан вражає приблизно 30% пацієнтів, які страждають деменцією.

Галюцинації є менш частим явищем в порівнянні з маячними ідеями – ними страждають, в середньому, 15-20% хворих. Галюцинації є проявом помилкового сприйняття, що виникає при відсутності зовнішніх стимулів. Галюцинації зазвичай носять нешкідливий характер і переважно представлені зоровим типом, хоча можуть мати місце і слухові феномени.

Оскільки люди з деменцією стають нездатні до коректного сприйняття ситуацій, і переробці відповідної інформації, вони можуть відчувати непорозуміння. Так, тінь на стіні сприйматися як незнайомець в помешканні, люди на екрані телевізора – як реально присутні в кімнаті. Можлива сплутаність сприйняття ролей членів сім’ї. Донька, наприклад, може сприйматися як мати або яка померла сестра. Дані симптоми зустрічаються у 25% хворих.

Зміни особистості являють собою відносно типову рису при деменції. Людина має неадекватну соціальну поведінку у вигляді криків, стогонів, погроз застосування фізичного насильства. Агресивність нерідко виникає у відповідь на спробу родича допомогти одягнутися або потрапляння пацієнта в незнайому ситуацію (медичний заклад).

Втрата сексуальної стриманості спостерігається у 10% хворих і проявляється «обмацуванням» медичних/соціальних працівників, або ж оголенням частин свого тіла. Даний аспект порушень поведінки нерідко викликає важкий дистрес у родичів і близьких пацієнта.

Не можна не сказати про порушення сну. Людина з деменцією типове прокидаються посеред ночі і приймається готувати їжу або блукати. Можливість досягти нормалізації режиму сну означає велике полегшення для близьких, які забезпечують догляд, а також продовження періоду перебування пацієнта в домашніх умовах.

20 років потому я зробила романтичний вчинок і організувала громадську організацію для захисту прав літніх людей з вадами психічного здоров’я. З’ясувалося, що родичі на той час не готові були лобіювати інтереси рідних з деменцією, а національні та міжнародні фонди дане питання не зацікавило в наслідок відсутності політичного інтересу.
На жаль, на сьогодні немає підтверджених даних ефективного лікування деменцій, але є деякі препарати, що забезпечують симптоматичне лікування і уповільнюють прогресування хвороби.

В 2002 році Асоціація психіатрів України зробила переклад найкращого на той час видання “Psychiatry in the elderly”. Автори цього видання приїжджали до України, починали проводити тренінги мультидисциплінарних команд, однак Україна на той час не була готова усвідомлювати важливість психічного здоров’я, зокрема, літніх людей.

Дійсно, на визначеному етапі, люди з деменцією не можуть перебувати дома, та потребують довготривалого нагляду та догляду. В світі для цього існує мережа соціальних закладів з достатнім матеріально-технічним забезпеченням та відповідним комплексом високоякісних послуг. Догляд і нагляд в таких закладах полегшує життя близьким і родичам та покращує якість життя літньої людини. Нажаль, для України такі соціальні заклади ще залишаються тільки мрією. Геронтопсихіатрії, як спеціальності, не має і не можу бути в нашій небагатій країні. Чи потрібна вона взагалі, коли необхідна мережа соціальних закладів, що забезпечують необхідний нагляд та догляд? Психіатри сьогодні відмовляються госпіталізувати таких хворих, розуміючи, що це соціальні клієнти, і психіатричні лікарні не можуть забезпечити довготривалий психосоціальний супровід даних пацієнтів та їхніх родичів.

Наукові дані та майбутні прогнози свідчать про зростання цієї патології:
• У світі нараховується 50 млн. хворих на деменції з щорічною діагностикою близько 10 млн. нових випадків (WHO, 2017);
• 58% пацієнтів проживають у країнах з низьким та середнім рівнем доходу (WHO, 2016);
• Найпоширенішою формою деменції залишається хвороба Альцгеймера, що становить 60-70% усіх випадків (WHO, 2017);
• Перші зміни у мозку при хворобі Альцгеймера найчастіше виникають за 10-20 років до появи перших клінічних симптомів (Beason-Held L. L., 2013).

Сьогодні науковці активно вивчають фактори, що запобігають розвитку деменції, до яких відносять освіченість, соціальне спілкування, одружений сімейний статус, активне проведення дозвілля, регулярну фізичну активність, контроль артеріальної гіпертензії.

Світова спільнота витрачає мільярди коштів для пошуку причин деменції та ефективних медикаментів для її лікування, тому є сподівання на позитивний результат та майбутню Нобелевську премію.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *