ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Девіз року: “Об’єднаємо зусилля для попередження самогубств”

Проблема суїцидів у сучасному світі.

Спеціалісти в області психічного здоров’я вже давно б’ють на сполох  та піднімають питання щодо гострої необхідності розробки програми профілактики самогубств, а також стратегії подальшого супроводу тих людей, які вже мали спробу самогубства. Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я кожні 40 секунд хтось із жителів Землі свідомо йде з життя вчиняючи суїцид. Серед причин смерті молодих людей у віці 15-29 років у світовому масштабі самогубства займають друге після травм та нещасних випадків. Щорічно близько мільйона осіб у світі вчиняють самогубство, а це – 1,5% від усіх смертей. Тож недаремно Міжнародній день психічного здоров’я у 2019 році присвячений саме цій проблемі. Україна традиційно входить в десятку країн – світових лідерів по кількості самогубств. В нашій державі у 2000 році на 100 тис населення приходилось 29,6 самогубств, протягом наступного десятиліття цей показник знизився до 18-19, а за останні кілька років знову збільшився і перевищив цифру 20 самогубств на 100 тис. населення. Нова хвиля суїцидів спричинена кількома факторами: зниження економічного достатку, нестабільність політичної обстановки, особистісна фрустрація та відсутність впевненості у завтрашньому дні. А також сюди приєдналась ще одна категорія людей – нинішні та бувші військові. Адже на фронті діють зовсім інші закони і спосіб життя там значно відрізняється від того, який ведуть жителі на мирній території країни. Різка мобілізація без будь-якої адаптації та «перехідного режиму» змусила молодих допризовників зіштовхнутися з надсильними стресовими факторами. До самогубства більше схильні ті військовослужбовці, хто пішов на службу згідно призову, а не добровольцем. Щотижня в зоні бойових дій суїцид вчиняють 2-3 військовослужбовця, тобто з початку бойових дій на Сході близько 500 бійців наклали на себе руки (це без урахування демобілізованих).

Очевидно, що дану тему  необхідно активно  освітлювати, проводити інформування населення щодо цієї небезпеки. Яка ж інформація буде корисною? Розберемось детальніше.

Суїцид або самогубство – це усвідомлений акт  заподіяння собі смерті під впливом різних обставин, при яких власне життя як найвища цінність втрачає для даної людини  сенс.  Типовим перед спробою самогубства являється «Передсуїцидальний синдром» –  психологічний симптомокомплекс, який триває від кількох хвилин до  кількох тижнів та місяців і характеризується суїцидальними задумами (обдумування способу, часу, місця), суїцидальними намірами (приєднання до задуму вольового компоненту). Суїцидальна поведінка частіше спостерігається у хворих на психічні розлади (шизофренія, депресія, психопатії, залежності від алкоголю та психоактивних речовин), але також характерна і для здорових людей, які потрапили в складні життєві обставини чи перенесли гостру стресову ситуацію.

Які  бувають види самогубств?

  1. Демонстративний – розігрування театральних сцен із зображенням спроби самогубства без  будь-якого наміру дійсно піти з життя, з розрахунком того, що оточуючі вчасно зможуть надати допомогу і врятувати. Найчастіше це робиться з метою привернути до себе увагу, розжалобити, викликати співчуття, уникнути ймовірних неприємностей (наприклад покарання за скоєне правопорушення), «покарати» свого кривдника, направивши на нього обурення оточуючих та доставити йому серйозні неприємності. Як правило такі спроби чиняться при свідках, або потерпілий одразу ж телефонує рідним чи у швидку допомогу. Спосіб нанесення собі шкоди переважно проявляється у вигляді неглибоких порізів на передпліччях (часто навіть без пошкодження крупних судин), вживання великої кількості нетоксичних ліків, зображення повішання.  Важливим є той факт, що демонстративні по задуму дії внаслідок необережності, неправильного розрахунку або інших випадковостей можуть обернутися фатальними наслідками і людина дійсно гине. Більше того, після таких спроб зявляється певна схильність до їх повторення. Тому оцінка кожного такого  вчинку потребує ретельного аналізу всіх обставин.
  2. Афективний – вчинення суїцидальної спроби на висоті сильних емоцій, в полоні яких людина може знаходитись від кількох хвилин до годин або навіть діб. Можлива і афективна демонстрація при бажанні щоб смерть «справила враження». При афективній суїцидальній поведінці частіше обирається спроба повішання, отруєння токсичними та сильнодіючими препаратами.
  3. Істинний – наміри піти з життя виношуються поступово. Поведінка будується так, щоб суїцидальна спроба була ефективною і жодні обставини не стали їй на заваді.

Офіційна статистика самогубств значно відрізняється від реальної (приблизно в 4 рази),  оскільки вона фіксує лише очевидні випадки. Але немає реальної статистики невдалих спроб самогубства,  число яких по різним оцінкам в 10-20 разів більше, ніж завершених самогубств. Число завершених самогубств серед чоловіків в середньому в 4 рази вище, хоча жінки частіше чинять спроби, але обирають більш «щадні» методи, які рідше призводять до смерті.

На думку судових експертів, більшість так званих «смертей від нещасних випадків» (передозування лікарських препаратів, автомобільні аварії, падіння з висоти і т.д.) насправді являються суїцидами. Загалом ВОЗ налічує близько 800 причин самогубств. Серед них: міжособистісні конфлікти, страх перед покаранням, психічні розлади, сімейні негаразди, грошові втрати, самотність, перенасичення життям, фізичні вади та важкі хвороби. До самогубств дітей та підлітків частіше за все призводять конфлікти з батьками, цькування (булінг) однолітками, в тому числі і кібербулінг (цькування через соціальні мережі), а також перебування у так званих «групах смерті».

60% всіх самогубств припадає на літо та весну, особливо небезпечний місяць в даному відношенні – квітень. Також число самогубств традиційно зростає в період новорічних та різдвяних свят.

Які групи ризику можна виділити?

  1. Сімейне положення. Згідно статистики самотні або розлучені особи набагато частіше вчиняють самогубство. Особлива група ризику – ті люди, які пережили смерть свого партнера (ризик збільшується майже втричі)
  2. Втрата соціального статусу. Так, високим є рівень самогубств серед демобілізованих  офіцерів, звільнених керівників, людей, взятих під варту, недавніх пенсіонерів.
  3. Особи, які вживають наркотичні речовини
  4. Особи, які зловживають алкогольними напоями – вчиняють третину усіх завершених самогубств
  5. Особи, які страждають на психічні розлади.
  6. Інваліди, а також особи, які важко і тривало хворіють, змушені терпіти сильні больові відчуття

Якими можуть бути ознаки суїцидального ризику?

  1. Ознаки замислення. До них належать розмови на тему самогубств, смерті, сни з сюжетом катастроф, загибеллю людей або особистою загибеллю, підвищений інтерес до знарядь якими можна позбавити себе життя,  розміркування про втрату сенсу життя, листи або розмови  прощального характеру.
  2. Спроби самогубства в минулому, наявність прикладу самогубства в близькому оточенні, особливо серед батьків та друзів; максималістичні риси характеру, схильність до безкомпромісних рішень та вчинків.
  3. Об’єктивна важкість життєвих обставин: дитинство, що пройшло в  неблагополучній сімї, погані відносини з близькими в даний період, втрата дорогої людини,  неприйняття суспільством, тяжке захворювання и т.д.
  4. Зниження ресурсів особистості, заважає протистояти труднощам: депресія, стресові стани, безпорадність, хвороби, насилля в близькому оточенні, виснаженість фізичного або психічного плану, емоційна незрілість та невміння долати труднощі.

Яка поведінка може передувати самогубству?

  • Тривожно-ажитована поведінка, зовні навіть схожа на підйом настрою, але з проявами метушливості, поспіху, незібранності
  • Затяжні порушення сну, утруднене засинання, безсоння, часті нічні пробудження, кошмарні сновидіння з картинами катаклізмів, катастроф, аварій або зловісних тварин
  • Внутрішня напруженість з періодичними нападами гніву або навіть агресії
  • Депресія, апатія, замкнутість. Людина стає «важкою на підйом», уникає своїх обов’язків, непродуктивно проводить час, відчуває вину, невпевненість у собі. Цей синдром може маскуватися  напускною бравадою, зухвалою поведінкою.
  • Вживання алкоголю, токсикоманія, наркоманія.

Які зовнішні обставини можуть сприяти суїцидальному ризику?

  • Особистісно-сімейні конфліктні. Важкий психологічний клімат в сімї, наявність в родині хворих на алкоголізм, недавня смерть близьких. Патологічна модель сімейної поведінки: відторгнення, нав’язлива опіка, жорстокість. Також сюди можна віднести критику зі сторони оточуючих за асоціальну поведінку, страх покарання, ганьби, важкий стан здоров’я  суїцидента, каліцтва, інвалідність.
  • Матеріально-побутові труднощі (втрата грошових заощаджень, неможливість повернути кредит, позику)
  • Відсутність друзів, відторгнення у референтній групі.
  • Серія невдач на роботі, в навчанні, спілкуванні, міжособистісних відносинах з друзями, родичами, партнерами. Конфлікти пов’язані з роботою та навчанням.
  • Відсутність опори на значиму людину (особливо це характерно для підлітків).

Які висловлювання можуть бути характерними для людини, що планує самогубство?

  • Прямо та явно говорити про смерть: «я збираюсь покінчити з собою», «я не можу так далі жити».
  • Висловлювати натяки щодо своїх намірів: «Я більше не буду ні для кого проблемою», «Тобі більше не прийдеться про мене хвилюватися», «без мене всім стане краще» і т д.
  • З’являється багато жартів на тему самогубства
  • Проявляється нездорова зацікавленість питаннями смерті

Які вчинки можуть передувати самогубству?

  • Людина може почати роздавати свої речі, які раніше мали цінність для неї, приводить в порядок справи, мириться з давніми ворогами.
  • Демонструє радикальні зміни в поведінці, такі як: зміни характеру харчування (в сторону надмірного вживання їжі чи навпаки – відмови від неї), надмірна сонливість або навпаки – безсоння, також людина може перестати слідкувати за своїм зовнішнім виглядом
  • В шкільному житті – підліток починає пропускати заняття, не виконує домашнє завдання, уникає спілкування з однокласниками.
  • Проявляти роздратованість, пригніченість, знаходитись в пригніченому стані. Може відмежуватися від сімї та друзів, бути занадто діяльним або навпаки – байдужим до навколишнього, відчувати то раптову ейфорію, то напади відчаю.
  • Проявляти ознаки безпорадності, безнадії та відчаю.

Які ситуаційні ознаки сприяють самогубству?

  • Соціальна ізоляція (не має друзів або має тільки одного друга), почуття знедоленості
  • Життя в нестабільному оточенні (серйозна криза в сімї – у відносинах з батьками або батьків один з одним, алкоголізм – особиста або сімейна проблема).
  • Відчуття себе жертвою насилля – фізичного, сексуального або емоційного
  • Вчинена раніше спроба суїциду
  • Вчинений суїцид серед найближчого оточення – родина, друзі
  • Важка втрата (смерть когось із близьких, розлучення батьків).
  • Занадто критичне відношення до себе.
  • Діти – суїциденти часто обділені батьківською увагою та турботою, в 75% їх батьків розлучені або проживають окремо, часто такі діти проживають в інтернатах або з прийомними батьками.

Яка тактика необхідна для запобіганню самогубств?

Вона визначається, насамперед, психічним станом людини. Якщо в основі суїцальної поведінки лежать психічні розлади, то терапевтичні заходи повинні бути спрямовані насамперед на патогенетичне лікування того чи іншого розладу. Для людей, які потрапили у важку ситуацію рекомендована кризова психотерапія, що здійснюється в індивідуальній, груповій або сімейній формах.

Звичайно, профілактика суїцидів не  обмежується  вищеописаними методами. Вони є лише малою частиною великої програми. Для її реалізації необхідно  залучення психологів, соціальних робітників, суспільних та державних організацій та соціальних служб, волонтерів, створення груп самодопомоги (по типу «анонімних суїцидентів» в інших  країнах), а також активна участь засобів масової інформації.

Діяльність по профілактиці суїциду має бути сфокусована на наступних напрямках:

  • Цілодобова невідкладна телефонна допомога
  • Освітня програма для населення, яка спрямована на отримання знань про ознаки кризового стану та можливу небезпеку суїциду у себе чи близьких
  • Освітні програми для медичних працівників, спрямовані на отримання знань про ознаки суїцидонебезпечних станів (приховані депресії, посттравматичний стресовий розлад, наркологічне захворювання)
  • Активне виявлення та спостереження за особами з групи суїцидального ризику (особливо за тими, хто вже вчиняв суїцидальні спроби, прямо або завуальовано погрожує вчинити суїцид)
  • Психологічне консультування населення (можливо – анонімне)
  • Кризові центри, в яких здійснюються психотерапевтичні та реабілітаційні програми
  • Підтримуюча терапія, для тих хто пройшов реабілітацію
  • Створення груп само- та взаємодопомоги
  • Зняття табу з теми смерті

Останнім часом росте число  дітей та підлітків, що схильні до вчинення суїцидів. Допомогти їм можна, тільки добре розуміючи причини, що призводять до знецінення життя.

Важливою складовою  профілактики суїциду являється своєчасна психодіагностика. Основною ланкою в програмі запобігання самогубств є анонімна телефонна служба (телефон довіри), яка була заснована в 1953 р в Лондоні священником Чад Вара і стала швидко розповсюджуватися у всіх країнах Європи  та Америки. Мета телефонної служби – можливість запропонувати будь-якій людині, що знаходиться в кризовій ситуації та  має думки про самогубство, телефонний контакт з співробітником, готовим вислухати його як друг, який може допомогти абоненту подолати кризову ситуацію, з якою він зіштовхнувся.

Якщо у вас або ваших близьких та рідних виникли проблеми викладені в даній статті, то ви можете звернутися за фаховою допомогою за адресою: м. Чернігів, вул.. І Мазепи, 3 (поліклінічне відділення), де вам допоможуть психологи та лікарі, а також цілодобово діє телефон довіри (гаряча лінія) 970-978.

                                         Головний експерт з психіатрії УОЗ

Скрипник Валентин Іванович

* * *

Особливістю дитячого та підліткового віку є те, що будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид. За даними ВООЗ, щорічно накладають на себе руки понад 200 дітей і 1,5 тисяч підлітків у світі. В Україні 100-150 дітей та підлітків на рік здійснюють суїцид.

Треба констатувати, що в Україні на загальнонаціональному рівні немає правдивої статистики з проблеми суїцидів. І єдине, чим ми можемо користуватися – це статистичні дані, які у відкритому доступі на джерелах Державної служби статистики України. Але з багатьох позицій ті дані не можуть вважатися вичерпними й задовільними.

І, мабуть, найбільш дошкульний факт, який стосується безпосередньо психологічної сторони цієї проблеми й аспекту її вирішення, полягає в тому, що в Україні не ведеться узагальнений державний моніторинг спроб вчинення самогубств, які фіксуються психіатрами. А тим більше не виконується моніторинг спроб самогубств. І це геть спотворює картину адекватного бачення проблеми, бо за міжнародною статистикою на одне самогубство припадає 25 спроб. Це означає, що зовсім інакше треба підходити до цієї проблеми й, фіксуючи спроби, намагатися якось їх упередити. Важливо підкреслити, що це не просто затуманює картину, а й істотно заважає нам використовувати зарубіжний досвід.

Може, когось здивує, але, виходячи з цієї, м’яко кажучи, не дуже досконалої статистики, загалом спостерігається тенденція до зниження кількості самогубств. Але водночас фіксується різке підвищення, у порівнянні з цією тенденцією, приблизно у межах 25% кількості самогубств серед підлітків 10–14 років. І оце збільшення якраз збігається з активізацією так званих «смертельних груп» у соціальних мережах. Вразливою категорією є, насамперед, хлопчики десяти-чотирнадцятирічного віку. Це не означає, що дівчатка не чинять самогубства. Протягом більш ніж п’яти років серед дівчат показник тримається стабільно на одному рівні.

Ідея цінності життя у дітей та підлітків зовсім інша. Їх життєвий досвід дуже малий і часто обмежується враженнями від телевізійних фільмів, коли персонажі приходять до життя, або живуть в іншому вимірі і навіть намагаються заважати в реальному житті. Тому багато підлітків, які здійснюють самогубство, впевнені, що: 1) вони будуть врятовані; 2) якщо їх не збережуть, вони все одно будуть жити, тільки в іншій формі.  Ми звикли бути несерйозними до таких способів вирішення проблем підлітків. Навіть серед професіоналів, цей тип самогубства був названий “показово-шантажувальна поведінка”. Це певне нехтування. З одного боку, молодий чоловік дійсно використовує для реагування на проблему таким чином, і  робить спроби. Але, з іншого боку, ці спроби рано чи пізно можуть бути фатальними.

Є три групи причин самогубства дітей і підлітків:

-Перша і, ймовірно, найважливіша у таких випадках є характерологічні особливості.

-Друга – це саме підлітковий вік. Існує навіть термін “підліткового і юнацького самогубства”.

-А третя причина-складні, психотравматичні ситуації. Але це поодинокі випадки.

Найчастіше самогубцями є діти і підлітки з різними акцентами характеру. Це може бути астенічний тип-дитини з слабкою нервовою системою, закритою. Другий варіант-це акцентація з  циклотимією, коли гарний настрій замінюється депресивним настроєм.  Це щось на межі норми і патології. А по-третє, найбільш поширений акцент у підлітків-це істероїдний тип, показна поведінка.  Найчастіше проявляється у дівчат. У таких випадках дитина хоче щось довести самогубством, домогтися чогось, наприклад, жалю. Зазвичай ці діти дійсно не хочуть залишати життя.  

   Ніколи не варто забувати

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.

Тож суїцидальні реакції можуть виникати:

  • за мотивом«невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
  • за мотивом«крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
  • за мотивом«синдром Вертера» – одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Самогубства у дітей від 5 до 10 років не можуть бути спричинені будь-якими соціально-психологічними факторами. У цьому віці діти ще не в змозі повністю зрозуміти навколишню реальність, адекватно реагувати на нього. Вони ситуаційні. І хоча депресія у дітей, в принципі, можлива, найчастіше-це реакція на ситуацію: побиті, в тому числі і батьками, отримали погану оцінку.

Група 15-19 вік – група ризику в цьому відношенні. Хоча частка цієї вікової категорії дуже низька. Цей період людського життя дуже часто асоціюється з різними життєвими конфліктами. Багато нерозв’язних проблем є дуже болючим в цьому віці.

Як розрізнити суїцидальну поведінку, як запобігти трагедії, як виховувати дитину, щоб навіть у найскладнішій ситуації їй ніколи не спало на думку піти з життя, – це головні запитання,».

  З метою профілактики суїцидів у закладі освіти психолог повинен працювати у трьох напрямках:

  1. проводити роботу з дітьми (опосередковано), що передбачає укріплення психічного здоров’я у цілому, формування активної життєвої позиції, навичок конструктивного розв’язання проблем, що виникають, прийняття соціальної підтримки;
  2. проводити бесіди, лекторії з батьками, наприклад, про необхідність обмеження доступу до засобів для скоєння самогубства (належне зберігання медикаментів, зброї), про способи надання психологічної підтримки тощо;
  3. проводити роботу з педагогами шляхом психологічної просвіти з питань життя і смерті, навчити їх виявляти стресові стани, ознаки депресії та суїцидальної поведінки, підвищувати рівень знань педагогів про доступні види психологічної підтримки й інші джерела допомоги.

  Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:

  1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною
  2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень
  3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх
  4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі
  5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми
  6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей
  7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра

  Важливо знати

Що необхідно знати про підлітковий суїцид, щоб вчасно надати допомогу?

Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори: розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо); надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство; прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду;  соціальна ізоляція; депресивний стан; виникнення на тілі поранень; відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Крім того, важливо пам’ятати:

1.Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.

2.Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

– Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.

– Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.

– Думки про самогубство можуть минути, людина може повністю позбутися їх. Суїцидальні думки – не вирок.

– Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і відчуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.

– Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

  Алгоритм психолого-педагогічного супроводу дітей і підлітків, схильних до суїцидів

  1. Виявіть джерело психологічного дискомфорту
  2. Дізнайтеся, як дитина вирішувала схожі ситуації в минулому
  3. Визначте, що може бути корисним для вирішення даної проблеми
  4. Визначте, що залишається позитивно значимим для підлітка
  5. Навчіть використовувати методи зняття психологічної напруги
  6. Намагайтесь зменшити ступінь психологічної залежності від причини, що спричинила суїцидальні поведінку
  7. Вселяйте надію на краще майбутнє
  8. Спробуйте сформулювати найближчу реалістичну ціль для дитини
  9. Не залишайте підлітка одного в ситуації високого суїцидального ризику

Головний експерт з дитячої психіатрії УОЗ

Порошина Олена Валентинівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *